Розділ 14. Немає значення, що конкретно тобі дарує чоловік: важливо, скільки грошей він готовий на тебе витрачати.
Грудень 2008 року
Чоловіки жахливо обирають подарунки – цей факт вказувався майже у всіх прочитаних мною посібниках із сімейних стосунків. Щоб не прибити обранця отриманою від нього ж сковорідкою, треба заздалегідь прямо сказати, чого чекаєш. Ще краще скинути посилання і декілька разів м’яко нагадати своєму партнеру про необхідність зробити конкретно ту покупку.
На жаль, переходити до подібної тактики можна тільки в довготривалих серйозних стосунках. А от за перші ідіотські подарунки хлопцю потрібно з ентузіазмом дякувати, щоб не відбити в нього бажання витрачати на тебе гроші в майбутньому.
Сьогодні я переконалася: ті психологи, які називають розігрування захоплення простою справою, гадки не мають, про що говорять. Або ж ніколи не отримували подарунків на кшталт того, який Богдан зробив мені на нашу тримісячну «річницю».
– Допомогти з перекладом? – поцікавився мій майбутній колишній чоловік, уважно спостерігаючи за моєю реакцією.
– Я вже впоралася. Книжка називається «Бобри: все, що ви хотіли знати, але боялися спитати».
– Твоя англійська кращає з кожним днем. Молодець. Так, це найбільш повна енциклопедія про бобрів у світі. Понад тисяча фактів, сотні фото, описи різних популяцій. Про житомирських є окремий розділ.
– Ого. В мене просто немає слів…
Пристойних. Видавивши з себе посмішку, я залпом випила половину склянки соку. Якби знала, чим Богдан вирішить мене «порадувати», замовила б ящик горілки. Ніколи її не пила, але це чудовий привід почати.
– Не подобається?
– Що ти! Просто не очікувала.
– Хотів влаштувати сюрприз.
– Тобі, безперечно, вдалося.
Я дійсно чекала чого завгодно від побачення в дорогущому ресторані, але не урочистого вручення Богданом енциклопедії. Бобри з обкладинки знущально витріщалися на мене, немов питаючи: «І заради цього ти купувала нову сукню? Скільки-скільки витратила на неї? Майже всю стипендію? Кидай цього телепня терміново, подружко».
Ну ні! Я не була б собою, якби дозволила якимось зловтішним гризунам зіпсувати свої плани. Врешті-решт, сьогодні головним мав стати саме мій подарунок Богдану, який підштовхне його до одруження. Три місяці вдавала з себе ідеальну чуйну дівчину, ще один вечір потерплю.
Озирнувшись, я мигцем оцінила обстановку. В напівпустому ресторані наш доволі усамітнений столик було видно лише молодій парі за сусіднім. Такі не мали влаштовувати істерику від моїх наступних дій. На відміну від Богдана, який шоковано завмер, коли я підійшла і всілася йому на коліна.
– Бодасику, дякую! Ти зробив мене такою щасливою!
– Це дуже тішить, проте в цьому ресторані не можна…
– Демонструвати свої щирі емоції від найкращого подарунка в моєму житті?
Таку величезну брехню простою сповіддю не спокутуєш, треба буде всенічну на Різдво вистояти. Зате мама порадіє компанії. Водночас «нашого» отця Миколая заспокою, довівши, що київські спокуси мою душу не погубили. І не збираються. Максимум, що мені загрожує з Богданом – смерть від нудьги за спільним читанням енциклопедії.
– Чесно найкращого?
– Авжеж.
– Назви хоча б три причини, чому.
А чого не сто? Нещасна та дівчина, яка всерйоз закохається в Богдана. Він же своєю в’їдливістю життя бідненькій не дасть.
Згадавши, що наш шлюб довго не протриває, я розслабилася. У всьому можна знайти позитивні сторони, зробивши з кислючих лимонів солодкий лимонад. Головне, щоб в Мельника нічого не злиплося, бо в мене ще багато планів на день.
– Легко. Я згадувала про свою любов до бобрів лише раз, під час нашої першої прогулянки. А ти запам’ятав. Тобто тодішнє побачення стало для тебе незабутнім.
– Не те слово.
– Ще ти витратив час, щоб знайти цю енциклопедію в іноземних книжкових магазинах. Впевнена, що в Україні такої не продавали.
– Замовляв в США. Тираж енциклопедії всього тисяча, було складно знайти примірник в наявності.
Ціла тисяча? Судячи з товщини книжки, там сторінок не менше. Схоже, у авторів енциклопедії з бобрами багато спільного: вони всією душею ненавидять дерева.
– От бачиш! А ще…
– Ще…
– Це перша моя книжка англійською, крім підручників! – знайшлася я. – Тобто ти турбуєшся про розвиток моїх мовних навичок. І в університеті сам постійно допомагаєш, хоча я нічого від тебе не прошу. Обідами щодня пригощаєш. Водиш цікавими місцями. Я тобі так вдячна за все! Для мене ніхто стільки не робив!
Завершуючи перелік, я сама розчулилася від того, який Богдан уважний. Реально, чого мене так засмутила ця книжка? Важливо тільки те, що він готовий про мене піклуватися, а напрямок цієї турботи поступово виправлю у правильне русло.
– Дивовижно, – заявив хлопець, заглядаючи в мої очі. – Ти ж зараз абсолютно серйозна.
– Звісно. Я рада тому, скільки часу та уваги ти витратив на цей подарунок.
– Знаєш, Олесю, інколи ти мене лякаєш. Я зневірився в успішності спроб зрозуміти перебіг твоїх думок.
– А навіщо мене розуміти? Радій тому, як я освітлюю твоє життя. Все, моя черга вітати тебе з річницею.
Щоб Богдан не продовжив задумуватися над тим, чим не слід, довелося швиденько його поцілувати. Крім того першого разу, хлопець більше не проявляв ініціативи, але на кожну мою відповідав з ентузіазмом. Ще й таким заразним, що я заріклася лізти до нього, коли поруч нікого немає.
А от від прилюдних ніжностей Богдан помітно ніяковів. Відштовхувати мене він не наважувався, проте й язика не розпускав. Такі поцілунки ніяк не впливали на моє мислення, тож я вже з місяць лестилася до хлопця виключно в публічних місцях. Якщо трохи захоплювалася, завжди знаходилися небайдужі свідки, які нагадували «розпусникам» про норми моралі.
– Шановні! – підтвердив моє спостереження обурений вигук. – Ви поводитеся непристойно! Я змушений попросити вас негайно покинути наш заклад!
Піднявши голову, я побачила розлюченого адміністратора ресторану. Підскочивши, непомітно перетягнула каблучку з лівої руки на праву, після чого покрутила нею перед носом у чоловіка. Якщо сьогодні все вдасться, скоро на моєму безіменному пальці дійсно буде красуватися гарненька обручка.
– Ой, вибачте! Мій хлопець щойно зробив мені пропозицію! Так несподівано! Я не змогла стримати почуттів!
– Прийміть вітання від імені нашого ресторану, – одразу пом’якшився адміністратор.
– Дякуємо! На честь цієї події ми б хотіли замовити ваші найкращі тістечка. Чули, вони у вас найсмачніші в Києві!
– Ми підготуємо їх для вас як подарунок до заручин.
– Як приємно! Ми тепер щороку будемо приходити сюди святкувати річницю! Може, весілля теж у вас зіграємо. А десерти запакуйте нам з собою і рахунок принесіть. Ми поїдемо святкувати додому, щоб нікого більше не бентежити. Викличете нам таксі?
– Без проблем. Щасливого вам заміжжя.
Під кінець розмови доброзичлива посмішка адміністратора стала явно награною. Від нашого столика він драпанув ледь не бігом. Напевно, пожалкував щодо пропозиції безкоштовних тістечок.
Ну, його ніхто за язик не тягнув. Якщо виконає обіцянку, я теж своєї дотримаюся. Святкуватиму з Богданом тут ті декілька річниць, які нам залишилися.
– Не проти, якщо ми до тебе поїдемо? – повернулася я до хлопця. – Там мені буде зручніше вручити свій подарунок.
– Так. Тобто ні. Я не проти. Тільки батько може бути вдома.
– Нічого, ми будемо тихесенько поводитися.
– Будемо…
Судячи з напруженого вигляду Богдана, він явно роздумував, чи не вирішила я подарувати йому себе. Отже, моя маленька дівоча помста вдалася. Нехай помріє, поки ми не опинимося в квартирі.
Спочатку я збиралася просто напроситися до хлопця в гості, сказавши, ніби хочу провести з ним вечір за переглядом фільму. Але то було до проклятих бобрів. За моє розчарування від святкування річниці Мельник має хоча б схожий за силою облом від зруйнованих очікувань відчути. Виключно в профілактичних цілях.
Розділ 15. Якщо тебе спіймали на брехні – стій на своєму до останнього нерва співбесідника.
Чим ближче ставав «час ікс» до оголошення сюрпризу, тим складніше мені було приховати нервове збудження. Дорогою до Богдана я ледь не підстрибувала від нетерпіння. Хлопець зрідка кидав на мене здивовані погляди, ніяк не коментуючи моєї поведінки.
– Привітаємося з твоїм татом? – запитала я, коли ми зайшли в квартиру.
– Я писав йому, поки ми їхали сюди. Він на дачі.
– Отже, ми зовсім одні? Круто! Тоді ходімо до твоєї кімнати.
– Чекай. Ти забула енциклопедію на столі.
– Ой…
Не встигла я зрадіти, як Богдан витягнув злощасну книжку з пакета, в якому нам віддали тістечка. І коли примудрився її туди непомітно заховати? Міг же залишити в ресторані, таксі, ліфті. Стільки можливостей зробити свою дівчину щасливою проґавив.
– Ох, я така розгублена сьогодні! Дякую, що забрав!
– Перед тим, як ти «випадково» її загубиш… – інтонацією Богдан продемонстрував, що в моє захоплення його подарунком не повірив.
– Я не спеціально!
– І все ж спочатку перевір останню сторінку.
«Невже там автографи бобрів? Чи їхній поіменний перепис?» – проковтнула я саркастичні запитання. Від такої недовіри хлопця в грудях неприємно занило.
Як мені будувати нам щасливий шлюб, якщо він настільки добре розпізнає мою брехню? Жоден чоловік не витримає від дружини щоденної правди.
З остаточно зіпсованим настроєм я розкрила кінець книжки. До внутрішнього боку обкладинки були акуратно прикріплені три картки відомих брендів: дві – одягу й одна – косметики. Напевно, ті, які дають постійним клієнтам за програмами лояльності. Милий жест, але щоб купувати такі дорогущі бренди, мені потрібно, щоб тут була знижка в дев’яносто дев’ять відсотків.
– Це…
– Картки в твої улюблені магазини. Я сподіваюся, нічого не наплутав. Наталя сказала, ти саме там закуповуєшся.
– Вона, напевно, мала на увазі: в них я мрію закуповуватися. Для мене такий одяг занадто дорогий. В косметичному один шампунь більше за мою стипендію коштує.
– Тепер можеш про це не хвилюватися. На кожній картці є… деяка сума, яка дозволить тобі купити те, що сподобалося.
Тобто це не картки зі знижками, а подарункові? Настрій миттєво досягнув максимально можливої вершини. Такими темпами я дійсно полюблю бобрів.
– Деяка – це яка?
– Неважливо.
– Я ж все одно дізнаюся, скільки ти витратив.
– Не сумніваюся.
– Тоді навіщо ця таємничість?
– Щоб не грати зараз в: «Я не можу їх прийняти/Можеш». Насправді це більше для мене подарунок. Після того, як ти розтрощила мої окуляри, щоб замінити на нові, я боюся, що одного дня весь мій одяг знищить пожежа або навала агресивної молі. А так ти зможеш відразу купувати мені те, в чому хочеш бачити. Я одразу компенсуватиму твої видатки, не хвилюючись, що ти витратила на зміну мого іміджу останні гроші.
Від слів Богдана на моїх очах виступили сльози. Не тому, що він зробив дійсно найкращий подарунок з можливих, а через остаточну втрату віри в його наївність та наше сімейне благополуччя. Я ж так пишалася тим, як спритно позбавила його колишніх страшнючих окулярів!
Цілу спецоперацію організувала: заманила хлопця на прогулянку біля торговельного центру, відволікла його увагу поцілунком, «випадково» розбила старі скельця та запропонувала негайно компенсувати шкоду в найближчому магазині оптики.
Я заздалегідь придивилася декілька симпатичних варіантів, тож вибір найкращого для Богдана зайняв хвилин десять. Платив хлопець сам, після чого до старих окулярів не повертався, хоча в нього вдома точно залишалася ще пара. Думала викинути їх за нагоди, але вирішила проявити великодушність, дозволивши Мельнику носити що завгодно, коли його ніхто не бачить.
А тепер виявилося, що мій таємний хитрий план для Богдана не був ні хитрим, ні таємним. Можливо, мені занадто рано виходити заміж.
– Олесю, ти чого?
– Почуваюся ідіоткою, – шмигнула я носом.
– Я розумію, що ти вважала недоречним прямо сказати мені про те, що тобі не подобається. Сподіваюся, тепер з цим не виникне складнощів. Можемо повністю оновити мій гардероб, якщо хочеш. І сама обереш мені зачіску, бо коли ти дивишся на моє волосся, маєш такий вигляд, ніби хочеш схопити ніж, щоб підстригти мене наголо.
– Просто зняти трохи довжини та змінити укладку. Тобі личитиме зачісувати волосся догори. Ти чесно не ображаєшся?
Вдаючи розкаяння, я обняла Богдана за талію, після чого підняла на нього погляд. На моє полегшення, він дійсно не виглядав засмученим. Невже спокійно проковтнув мої хитрощі? До такого книжки про маніпуляції хлопцями мене не готували. Там радили відхрещуватися від звинувачень до останнього, переводячи стрілки на чоловіка.
– Чесно. Я хочу тобі подобатися. Не впевнений, що новий одяг в цьому допоможе, але готовий спробувати.
– Ти мені подобаєшся і без нього! – заперечила я, не подумавши про те, як це звучатиме.
– Не поспішай з висновками, – хмикнув хлопець.
– Зрозумів же, про що я. Чому постійно сумніваєшся в моїй симпатії?
Богдан розвернув мене до коридорного дзеркала, а сам став позаду. Вловивши відчуття дежавю, згадала, що ми вже стояли так під час домашньої вечірки. Тоді ззаду була я, але погляд хлопця залишився таким самим пригніченим.
– Бо ми не в казці. Принцеса зрозуміє, що чудовисько не стане красенем і рано чи пізно втече.
– Або прийме його з всіма недоліками. Ти що, «Шрека» не дивився?
– Не люблю мультфільми.
– Ми це виправимо. Там принцеса замість життя в замку з самозакоханим красунчиком обирає болото з огром, який робить її щасливою.
А ще він дозволяє їй потовстішати, подурнішати та ходити в брудному. Дивлячись на це, я дійшла висновку, що Фіона на диво лінива особа. Звикла нічого не робити в своїй вежі, тож коли від неї почали вимагати відповідати статусу та бути гідною свого впливового нареченого, пішла легким шляхом, втікши з першим-ліпшим невдахою.
Для мене «Шрек» – казка-попередження про те, що буває з дівчатами, які лінуються розвиватися та стежити за собою. Оком змигнути не встигнеш, як опинишся в старій сільській хаті без водопроводу в оточенні купи дітей і тупого смердючого мужика.
– Не схоже, щоб я хоч якось впливав на твоє щастя. Скільки знаю тебе, ти завжди радісна.
– Ага, навіть енциклопедія це не змінила. Ти подарував її, щоб мене перевірити?
– Це задумувалося як жарт. Він випадково затягнувся. Я не очікував, що ти зможеш навіть в ній знайти хороше, тому розгубився.
– Взагалі-то я була в захваті від твоєї уважності. А книжка – неймовірний відстій. Якщо брати її саму по собі, то це офіційно найжахливіший подарунок з усіх, що я отримувала. Враховуючи хробака, якого хлопчик подарував мені в дитячому садочку.
– Я тебе почув. Наступного разу буде енциклопедія хробаків.
– Тільки спробуй!
Розвернувшись, я жартома вдарила Богдана в плече. Він розсміявся білозубою посмішкою, довівши, що все ж ближче до принца, ніж до огра. Та й чотирикімнатна квартира в столиці на болото не була схожа.
Констатувавши, що зла доля Фіони мені не загрожує, я стягнула з хлопця окуляри. Обережно склавши їх, поклала на столик поруч з енциклопедією. Богдан припинив посміхатися, насупившись так, ніби чекав підступу. Він дійсно мав бути, просто пізніше.
А поки я вирішила тимчасово скасувати правило «Ніяких поцілунків наодинці». Від одного маленького винятку ж нічого невиправного не трапиться.
Розділ 16. Грішать лише активні люди, бо перед тим, як віддатися спокусі, потрібно докласти зусиль, щоб її знайти.
Перше, що зробила моя мама, коли дізналася про те, що в неї діабет, – купила декілька кілограмів цукерок «Ромашка» і з’їла просто під лікарнею. Бабуся після того, як її організм перестав переносити лактозу, переїхала в село та завела корову, щоб щодня їсти молочні продукти. Прабабця з алергією на укуси бджіл сама напросилася працювати на пасіці. А її мати не пережила Голодомор, бо коли нарешті з’явилися продукти, з’їла стільки, що померла від завороту кишок, хоча своїм дітям порції обмежила, щоб вберегти.
Ворожка Анжеліка знайшла сімейне прокляття, яке змушувало жінок нашого роду перетворювати найменшу заборону на свою головну залежність. Після того, як вона зняла його з нас з мамою, я була впевнена, що подібне прагнення до саморуйнації мені не загрожує. Дарма.
Схоже, якісь залишки зурочення в моїй аурі залишилися. Заборонивши собі довгі поцілунки з Богданом, я ненароком активувала старе прокляття. В результаті воно бахнуло по мені так потужно, що змусило миттєво зрозуміти всіх моїх прародичок. Дозволивши собі шкідливу річ, представниця роду Бабай зупинитися не зможе.
Це немов стрибок з тарзанки в травневе озеро, коли мотузка вже відпущена: через відчуття небезпеки перехоплює подих, а до занурення в крижану воду залишається всього мить. Саме купання, вірогідно, тобі не сподобається, але заради запаморочливого адреналінового вибуху ти повторюєш цибок знову й знову.
Мій «зрив» довів до активних пестощів на дивані у вітальні. Я уявлення не мала, як опинилася там, ще й сидячи на стегнах Богдана. Не боком, як вже бувало, а обхопивши його ногами.
З кожною миттю мені все важче ставало контролювати свої руки, яким вкрай кортіло розвідати, чим конкретно чоловіки відрізняються від жінок. Почати своє дослідження я не могла, бо долоні Богдана залишалися дратівливо пристойними. Лежали собі на моїй талії, зрідка торкаючись шиї. Немов йому було зовсім не цікаво, наскільки моїм грудям лестив ліфчик з пуш-апом.
Хоча це якраз було чудово. Знайомство нареченого з моїми «одиничками» краще відкласти до весілля. Може, до того часу вони доростуть хоч до другого розміру. В світі ж трапляються дива.
Одним з них стало те, що Богдан несподівано наважився поцілувати мене в шию. Ніжний дотик запустив по шкірі вир мурашок, від яких тіло кинуло в жар. Відчуття виявилися настільки сильними, що я мимоволі притиснулася до хлопця ближче.
Тісні обійми вирвали з моїх вуст раптовий стогін, який налякав мене саму. Або це зробило різке усвідомлення того, що конкретно впирається у низ мого живота.
Я стрімко відсторонилася, панічно перебираючи в голові способи втечі. Найдоречнішим здалося пояснення про намір зберегти цноту до весілля. Цю тему все одно потрібно було порушити, щоб дати Богдану основну причину зробити мені пропозицію. Але коли я зустрілася з його почорнілим поглядом, всі розумні думки кудись зникли.
– Я так не через картки з грошима, – вирвалося з мого рота.
– Знаю, – серйозно кивнув хлопець. – Це ще діє ефект бобрів.
– Ти таким дурником буваєш.
– Який теж тобі подобається?
– Дуже.
На цьому мій словниковий запас закінчився, тож я потягнулася за черговим поцілунком. Коли Богдан лизнув мою губу, запізно згадала, що взагалі-то збиралася втекти від продовження. Приємна напруга, яка скрутила живіт, категорично виступила проти цього.
За два місяці я прочитала десятки любовних романів, щоб знати, чого очікувати від фізичного аспекту стосунків. З них зрозуміла, що необов’язково одразу доводити до сексу – можна пройти межею, зупинившись в останній момент. Ця ідея не давала мені спокою весь місяць.
Щоправда, там виключно чоловіки підштовхували жінок до гріха. Мені ж такий сюжет точно не світив. Скоріше рак на горі охрипне від свисту, ніж Богдан візьме на себе роль фатального спокусника. Доведеться самій робити наступний крок.
Набравши в легені повітря, я підчепила пальцями кофту хлопця. Несміливо потягнула догори, сподіваючись, що він хоча б цей натяк зрозуміє. Друге диво за день сталося, і Богдан стягнув з себе светр, під яким… виявилася футболка. А ще нижче, напевно, майка. Він хлопець чи цибуля? Мені що, проходити цей квест з натяком на роздягання з кожним шаром його одягу?
Поки я злилася, Богдан несподівано вклав мене на диван, нависнувши зверху. Моє дихання перервалося, змусивши серце збитися з ритму. Через мить у вухах застукало так швидко, що мені спершу здалося, ніби це в двері хтось грюкає.
Шию обпекло поцілунком, який в цьому положенні сприймався набагато гостріше. Я думала, що солодше не буває, доки не відчула, як долоня Богдана вляглася на моє стегно, почавши повільно задирати сукню. Він ніби міліметри перелічував, не пропускаючи жодного.
Чим вище забиралася рука, тим сильніше хлопець сповільнювався. Остаточна зупинка викликала в мене сповнений обурення видих, що трохи був схожий на шипіння. Богдан відсахнувся, немов побачивши на місці гарної дівчини отруйну гадюку. Наступного разу так і буде, бо за моє чергове розчарування його обов’язково чекатиме страшна помста.
– Твій телефон, – сказав хлопець щось незрозуміле.
– Ґа?
– Дзвонить.
– Хто?
– Подивися.
– Куди?
– В свій телефон, який дзвонить вже хвилин п’ять.
Розчувши знайому мелодію будильника, я підскочила з дивана. Година минула? Мені ж потрібно було морально підготувати Богдана до сюрпризу, а не витрачати час на пестощі. Ох, тепер весь план опинився під загрозою!
– Дідько! Твоя співбесіда через десять хвилин. Я зараз.
– Моє що?
Похитуючись, я побігла в коридор. Схопивши свій телефон і окуляри Богдана, попрямувала назад, але зупинилася, помітивши своє відображення в дзеркалі. Замість принцеси там стояло якесь дике створіння зі скаженим поглядом, розпатланою зачіскою, пом’ятою сукнею і припухлими губами.
Ну вилита відьма! Забігши в ванну кімнату, щоб причепуритися, я пораділа, що в Богдана жахливий зір. Ні, до весілля йому показуватися такою не можна. Більше ніяких поцілунків. Точно-точнісінько. Для завоювання Мельника буде достатньо і мого подарунка. Залишилося його правильно подати.
Розділ 17. Чоловік, який з піною на губах відстоює своє право бути лінивим невдахою, не заслуговує ні поваги, ні кохання.
Мій батько збирав вінілові платівки, пишаючись своєю колекцією. На моє п’ятиліття мама продала частину без його дозволу, щоб купити мені теплий зимовий одяг. Дізнавшись про це, тато зібрав речі та поїхав на заробітки в Чехію, звідки більше не повертався.
Так я засвоїла, що відбирати в чоловіка його безглузде хобі – це погана бізнес-стратегія, якою б дурною витратою грошей воно не здавалося. Якщо хлопець не буде перезавантажуватися, займаючись цікавою для себе справою, то рано чи пізно його мозок закоротить.
Наслідки непередбачувані. Від ниття «Заради чого я живу?» до роздумів: «Навіщо мені дівчина, яка змушує мене відмовитися від улюбленого заняття, коли навколо повно таких, які мої інтереси поважатимуть?»
Тому я вирішила бути мудрішою за маму: не просто підтримувати хобі Богдана, а зробити все, щоб воно стало його основним заняттям в житті. Втілення мого грандіозного плану зайняло майже два місяці та неймовірну купу зусиль. Після такого серце Мельника має належати мені довіку.
– Я підготувала презентацію до твоєї гри та розіслала її з демоверсією ігровим компаніям, – пояснила хлопцю, сідаючи поруч з ним.
– Ти зробила ЩО?! – округлив очі Богдан.
– Треба швиденько ввести тебе в курс справи. Потім подякуєш.
– За те, що відправила професіоналам сиру версію гри, яку ми з друзями зробили по приколу? Якою я поділився лише з тобою? Кому ще ти її показувала?
Судячи з обурення Мельника, краще не зізнаватися, що його гру бачила половина гуртожитку. Мені ж потрібно було дізнатися, чи дійсно вона може мати успіх. Я особисто нею ні краплі не зацікавилася, як і інші дівчата. Зате хлопці-гравці були в абсолютному захваті.
Декілька новоявлених «фанатів» навіть допомогли мені підготувати презентацію і перекласти її англійською. Сама я б в житті з цим не впоралася.
– Ваша гра «по приколу» сподобалася «ТиГрай». Вони хочуть побалакати з тобою як із лідером команди, щоб скласти особисте враження. Якщо… Тобто коли ти їм сподобаєшся, вам дадуть гроші на перетворення демо в повноцінну гру і допоможуть з розповсюдженням.
Закінчуючи пояснення, я очікувала як мінімум оплесків. Максимум – моментальної пропозиції заміжжя. Того, що Богдан підніметься і знервовано чухатиме голову, в плані не було.
Потрібно йому крутіший шампунь підібрати. Одразу після нової зачіски, яку він сам пообіцяв зробити. Завтра ж його в перукарню потягну, щоб до новорічної вечірки встигнути.
– Ми з друзями на рівних, – видав Богдан дурню. – Я не лідер і не можу ним бути.
– Авжеж можеш. Ти ж Овен. В тобі лідерство від народження закладено. Сам відчуєш, коли спробуєш.
– Абсурдно припускати, що випадкове розташування зірок під час народження може хоч якось впливати на характер. В гороскопи вірять тільки люди з низьким рівнем освіти і відсутністю критичного мислення. Немає жодного доказу, що вони працюють.
Як це немає, якщо один стоїть просто переді мною? Впертий прямолінійний баран, який вічно ділить світ на чорне й біле. Богдан примудрився взяти найгірше в Овнів, повністю проігнорувавши їхні прекрасні якості типу комунікабельності, впевненості в собі та любові до конкуренції.
Я вважала, що справа в його молодості. З часом характер хлопця мав розкритися, підтвердивши правдивість слів про нашу високу астрологічну сумісність. Що поробиш, в мені, як у Водолії, завжди переважав оптимізм.
– Отже, я саме така тупа людина. Зараз це неважливо. Головним є той, хто бере відповідальність за успіх і розвиток проєкту. Тепер це ти.
– Нічого подібного. Я не готовий до співбесіди!
– Ти сто разів розповідав мені про те, якою хочеш зробити гру. Потрібно просто повторити це їм.
– Для цього ти розпитувала мене? Щоб продати гру?
Від абсурдного звинувачення я не змогла стримати смішка. З першим запитанням Богдан влучив в яблучко, але одразу ж кинув мені рятувальне коло, поставивши друге, на яке можна було чесно образитися.
– А чого не вкрасти? Ідея фентезійного світу з ельфами ж настільки оригінальна, що до неї ніхто не додумався, крім вас з друзями. Я стала б мільйонеркою. Сам зрозумів, яку маячню сказав?
– Маячню? Я тобі довіряв, а ти це використала!
– Яким чином? Витративши два місяці на те, щоб знайти тобі інвесторів?
– Чого ти від мене хочеш, Олесю? Перетворити на шаблонного успішного хлопця, з яким не соромно на людях показатися?
Прозвучало так, ніби в цьому було щось погане. На щастя Богдана, я підготувалася до його можливого спротиву, тому не розізлилася. Сімейні гуру писали, що багато чоловіків вороже сприймають посягання на своє право бути лінивим невдахою.
«О Боже, диявольська жінка хоче, щоб я підняв свою дупу з дивана та почав заробляти гроші. Молю тебе, Господи: візьми ще одне моє ребро та створи покірну рабиню, яка тягнутиме на собі побут, господарство, дітей і допомогу моїм батькам. Ще нехай після забитого справами дня обслуговує мене в ліжку, мов розпутна повія. А я щодня мужньо дивитимуся телевізор, роками чекаючи, коли мені подзвонять і запропонують посаду президента, бо на менше не погоджуся».
Якщо Богдан належить до цього типу, то краще зараз про це дізнатися, щоб припинити стосунки. Для шлюбу гірше за ледащих безвідповідальних чоловіків є тільки бабії, психопати, алкоголіки, наркомани, агресори, тирани та матусині синочки. Щоправда, на останнього я була згодна, бо не збиралася надовго забирати в жінки її «бусічку».
– Хочу, щоб ти здійснив свою мрію, – підібрала безпечну відповідь.
– Ну звісно. Ти ж краще за мене знаєш, що мені потрібно.
– Я знаю, що ця гра для тебе дуже важлива. В тебе очі сяють, коли ти про неї розповідаєш. Чому б тоді не зробити її всесвітньо відомою?
– Те, що я дозволив переодягти мене, мов ляльку, не дає тобі права лізти в мою голову!
Цей вигук допоміг поставити Богдану остаточний діагноз. Він не ледар, а справжній боягуз. Дарма психологи таких не вносять в список типажів, які не підходять для стосунків. Дивлячись на цього слабкого зляканого хлопчика, я повірити не могла, що дозволила йому себе цілувати.
Найкращим дівочим способом завершити сварку була б істерика з риданнями. Важка артилерія, проти якої чоловіки безсильні. Але я не могла знайти в собі жодної сльозинки. Плакати через невдячного йолопа в ситуації, де немає моєї провини? Ага, розбіглася.
– А чого я в твоїй голові не бачила? Вона ж забита комплексами, страхами та невпевненістю в собі. З компанії подзвонять через дві хвилини. Я залишала свій номер, щоб не псувати сюрприз. Хочеш – відповідай. Ні – ігноруй. Мені байдуже. Я втомилася щодня переконувати тебе в тому, що ти чогось вартий. Такий хлопець мені не потрібен. Телефон завтра в університеті віддаси.
Залишившись задоволеною своєю промовою, я рушила до виходу. Взувшись, витягнула з енциклопедії картки, залишивши їх на столику. Саму книжку прихопила, збираючись дійсно зберегти її.
Якщо Богдан не повний бовдур, то скоро прибіжить вимолювати пробачення. Я милосердно його дам. А коли настане час, саме на подарованій ним енциклопедії напишу заяву про розлучення.
Бобри будуть свідками, що Олеся Бабай образи без помсти не залишає. В інтересах Мельника якомога швидше розкаятися, поки я не вирішила з ідеальної дружини стати його особистим прокляттям.